Незнищенна пісня

 

Фільм “Поводир” – це українська історична драма, де основою сюжету кінострічки є міфічний розстріл кобзарів, але жодних документальних свідчень. Сам сюжет розповідає про мандри американського хлопчика та українського сліпого музики часів Голодомору УРСР  1932-1933-х роках.

 

Олесь Санін – режисер, продюсер, сценарист фільму “Поводир” зняв цей фільм про кохання, вірність і зраду у найкращих традиціях голівудського кіно за реальними фактами та свідченнями. Так само режисера надихнуло зняти “Поводиря” через те, що він грає на бандурі і почув історію про кобзарських з’їзд та їх вбивство, коли йому було 14 років. Сам Олесь не вірить у цю історію про те, що люди, переживши 2 війни і 3 голодомори, змогли повірити та здатися радянській владі. Але, по його словам, він має документи, які свідчать про знищення української культури, інтелегенції та музики.

 

“Поводир” – це, звісно, художній фільм, але заснований на реальних подіях. Історія американського хлопчика, який став поводирем сліпого бандуриста – вигадана, усе інше – реальні документальні факти. Хоча насправді іноземці будували не лише Харківський завод, а й безліч іншого. Є і така історія про зниклого хлопчика у 1932 році, якого знайшли у 1934 році на залізничній колії обмороженого контуженого хлопчика, який предствився ім’ям Пітер Шемрок, але міліція сприйняла його як безпритульного та просто почуту історію. Через це йому ніхто не повірив, а з рештою його сліди пропали.

 

Історія про розстріл кобзарів є наслідком знищення з базарних площ містечок та сіл в 30-ті роки сліпих співців. Це свідчить про реальність історії та наслідків. Загальна кількість жертв радянського терору серед діячів кобзарського мистецтва за різних підрахувань сягала від 200 до 337 чоловік. Микола Литвин стверджував: “На початку грудня 1930 року в Харківському оперному театрі відбувся З’їзд народних співців Радянської України, куди з різних областей було звезено 337 делегатів. Основним завданням З’їзду було питання активного залучення народних співців до соціалістичного будівництва, відходу від виконавських традицій і визначення нових ідеологічних пріоритетів. Ухваливши відповідні резолюції, незрячих співців під приводом поїздки на З’їзд народних співців народів Союзу Радянських Соціалістичних Республік, що мав відбутися в Москві, повантажили до ешелону і підвезли до околиць ст. Козача Лопань. Пізно увечері кобзарів і лірників вивели з вагонів до лісосмуги, де були заздалегідь вириті траншеї. Вишикувавши незрячих кобзарів і їхніх малолітніх поводарів в одну шеренгу загін особливого відділу НКВС УСРР розпочав розстріл… Коли все було закінчено, тіла розстріляних закидали вапном і присипали землею. Музичні інструменти спалили поряд…”

 

Фільм показує людям історію за реальними подіями тих часів, про які умовчували та не було жодних свідчень. Але режисер, зібравши усі документи до купи, зумів зняти це кіно з художніми засобами. Люди мусять знати правдиву історію завдяки таким фільмам, як “Поводир” своєї країни та які часи вона переживала!

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s